Микола Сова

Місто Шпола розташоване на півдні Черкаської області. Районний центр. Кількість населення - близько 18 тисяч осіб.

http://ukrainaincogn... alt='Палац Абаза' title='Палац Абаза' height='342' width='550' style='border: 0px;'>

Палац Абаза - нині школа для розумово відсталих дітей

Загалом це звичайний, нічим особливим не примітний райцентр. На південно-західній його околиці розташоване Дар’ївське заповідне урочище, а в урочищі – шполянська школа для розумово відсталих дітей. Але нас цікавить не школа, а будівлі, в яких вона розташована. Це колишній маєток видатного політичного діяча, міністра фінансів Російської імперії Олександра Агеєвича Абази. Зберігся головний будинок маєтку та господарські будівлі. Палац Абази – єдиний палац Черкаської області, збудований в стилі пізнього класицизму в середині ХІХ століття. Декорування фасаду палацу має виразні молдавські мотиви. Це пояснюється молдавським походженням родини Абаза. І, можливо, південним темпераментом власника можна пояснити не характерні для лісостепової України ажурні колони та велику терасу, на яку виходить другий поверх палацу. Серед густого парку цей палац виглядає трохи незвично й не справляє враження, на яке, можливо, розраховував Олександр Абаза.

http://ukrainaincogn... alt='Господарські будівлі маєтку' title='Господарські будівлі маєтку' height='319' width='550' style='border: 0px;'>

Господарські будівлі маєтку

Щоб дістатись до колишнього маєтку Абази, потрібно центральною вулицею Шполи доїхати до цукрового заводу, заснованого ще у 1851 році, й повернути праворуч. Пряма дорога приведе до Дар’ївського заповідного урочища (парку «Дарівка»).

Текст та фото Романа Маленкова

http://ukrainaincogn... target='_blank' style='text-decoration: none; color: rgb(0, 68, 119);'>http://ukrainaincogn... alt='Палац Абаза' title='Палац Абаза' height='227' width='550' style='border: 0px;'>

http://ukrainaincogn... alt='Палац Абаза' title='Палац Абаза' height='388' width='550' style='border: 0px;'>

Микола Сова

ГОСПОДАРІВ МІСТА БУЛО БАГАТО

1793 рік особливий: Пра­вобережжя возз'єднане з Лівобережною Україною. Будь-яке возз'єднання Украї­ни мало велике значення, воно сприяло її розвитку. Того разу поділ на воєвод­ства був ліквідований. На об'єднаній території створе­но 2 намісництва — Брац-лавське і !зяславське (Во­линське). У січні 1795 року було засновано ще 3-є на­місництво — Вознесенське, до якого ввійшли Уманський, Катеринопільський і Черкась­кий повіти. Отже, м.Шпола входила до нього. Однак, уже наступного року (1796) ука­зом російського царя Пав­ла І намісництва ліквідову­ються, а замість них створю­ються губернії. Правобереж­ну частину Черкащини, Шпо-лу в тому числі, було віднесе­но до Київської губернії. В ній було 5 повітів: Уманський, Звенигородський, Чигиринсь­кий, Черкаський і Канівський. Шпола належала до Звениго­родського повіту. Величезні земляні простори на Черка­щині були подаровані різним царевим вельможам, графам Бобринським, Воронцовим, генералу Висоцькому (на­ступнику князя Потьомкіна) і іншим.

Місто Шпола належала саме генералу Висоцькому.

Але при розподілі маєтків генерала Шпола дісталась Миколі Лопухіну і його невістці Дарії. Вона ж в 1 830 році одразу віддала його своїй дочці Катерині Фе­дорівні, ПО ЧОЛОВІКОВІ Скоро-;

дулі, а в 1850 році Дарів Ло-пухіна продала Шгюлу Івану Олексійовичу Орлову. Князі­вський рід Лопухіних розпо­чався від Петра Васильовича Лопухіна (1753-1827 рр.). Князівське звання одержав в 1799 році. Його дочка, Ганна Петрівна (1777-1805 рр.) ка­мер-фрейліна, стала кохан­кою царя Павла І, від якого мала сина Павла Павловича Лопухіна.  НОВИМ ВЛАСНИКОМ СТАВ ОЛЕКСАНДР АБАЗА

Шпола належала І.О.Орло­ву недовго, через 8 років він продав маєток (18 тис. 538 десятин) Олександру Авгійо-вичу Абазі. Тоді в Шполі було 798 дворів, 2 православні церкви (Троїцька — побудо­вана в 1784 році, Миколаївсь­ка — побудована в 1786 році), і єврейський молитовний бу-динок-синагога, 2 заводи (ви­нокурний і цукровий), хоро­ша школа, залізнична станція, від якої проходила залізни­ця довжиною 21 версту до станції Цвітково (в 1876 році з станції було відправлено 17,021 пуда вантажу, а при­було 77,281 пуда). На цей час в Шполі було 5490 жителів.

Новий власник Шполи, Олександр Авгійович Абаза — російський державний діяч (1821-1895 рр.), належав до родовитої дворянської сім'ї, яка вийшла з Молдавії. Ос­віту одержав в Санкт-Петер­бурзькому університеті в 1839 році, і після цього був відправлений на військову службу. Невдовзі його відря­дили на Кавказ, де він був по­ранений в бою. Нагородже­ний чином поручика за хо­робрість і орденом Святого Володимира з мечами. Через поранення змушений зали­шити військову службу. Ще молодий, повний сил і бадьо­рості приєднується до того освіченого і гуманістичного гуртка вищого світського то­вариства, яке гуртувалося на­вколо великої княгині Олени  Павлівни. При дворі Олени

Павлівни він і служить, спочат-
ку церемоніймейстером, потім
гофмейстером. Виконуючи
свої придворні обов'язки, Аба-
за не стояв осторонь гро-
мадської і державної діяль-
ності: він був вибраний від
дворян Санкт-Петербурзької
губернії членом ради держав-
них кредитних установ, а в 1865
році призначений членом ради
міністерства фінансів і ство-
реної комісії для перегляду
податкової системи. На цей же   х

час Абаза засідав в головно­му комітеті залізниць. В 1871 році він був призначений на посаду державного контроле­ра, а в 1874 — став головою департаменту економіки дер­жавної ради. На цій посаді Абаза вже міг здійснювати значний вплив на російські фінанси і економічне життя країни. В 1880 році був при­значений міністром фінансів, але через певний час пішов у відставку і знову був призна­чений на посаду голови депар­таменту економіки, яку займав  беззмінно до 1892 року. В го­лодні 1891-1892 роки був го­ловою комісії і продуктового забезпечення. Це була його остання висока посада. В 1892 році він залишив всі посади і проживав за кордоном, де і помер в Ніцці на 74 році жит­тя.

Він був одним з найбільш переконливих і талановитих представників цієї епохи ре­форм, перший продовжувач справи Татаринова з питання організації державного конт­ролю і перший міністр фінансів, який вирішив присту­пити до відміни нераціональ­ної, застарілої податкової си­стеми. Окрім цього, Абаза за­лишив вклад в державне ро­сійське життя своєю про­світницькою діяльністю. В пе­ріод служби при дворі княгині Олени Павлівни, між Олексан­дром Авгійовичем і нею скла­лися близькі, інтимні стосунки, які сприяли його кар'єрі, і в ре­зультаті яких народилася по­зашлюбна дочка Пелагія.

У ПЛАНАХ -БУДІВНИЦТВО ЗАЛІЗНИЦІ, ДЕНДРОПАРКУ

О.А.Абаза після купівлі має­тку з Шполою почав пов'язу­вати майбутні плани.

У другій половині XIX ст. на Черкащині, як і у всій Російській  імперії, сталися глибокі со­ціально-політичні і економічні зміни, зумовлені скасуванням кріпосного права. Швидко зростали міста, споруджува­лись фабрики і заводи, прокла­дались залізниці. На Черка­щині, насамперед, розвивали­ся ті галузі промисловості, що обслуговували сільське госпо­дарство—цукрова, винокурна, борошномельна, тютюнова. Виникали нові підприємства, особливо цукрові, розширюва­лися старі. Відбувалася кон­центрація промисловості, яка призводила до утворення мо­нополістичних об'єднань. Так, був створений синдикат цук-розаводчиків. Керівну роль в ньому зайняли Бобринські (що мали 6 заводів), Потоцькі (7); Бродські (9), Терещенки (7). Основним завданням цього об'єднання було не допусти­ти зниження цін на внутріш­ньому ринку. У подальшому розвитку промисловості і торгівлі відіграло важливу роль будівництво залізниць. Вони зв'язали Черкащину з велики-ми промисловими і культурни­ми центрами України та Росії. 1876 року Фастівська залізни­ця сполучила Фастів, Білу Цер­кву, Корсунь, Смілу, Черкаси і Знам'янку. Велике значення для економічного розвитку Черкащини мала залізниця, перша частина якої (Цвіткове— Шпола) була збудована в 1885 році, а друга (Шпола—Тальне) — 1889 року. В 1889 році була введена в експлуатацію заліз­нична колія Вапнярка—Христи-нівка, в 1890 році Козятин— Умань через Христинівку, і в 1891 році Христинівка—Шпо­ла через Тальне. Ці колії зв'я­зували Шполу з центральни­ми, південними і західними областями України. В Шполі розпочинається будівництво залізничної станції, будуються поштова контора, телеграфна станція. Шпола стає волосним центром.

Все це не міг не врахувати граф Абаза. Він вирішує зай­матися цукровою промисло­вістю з надією на великі при­бутки. Виникла необхідність часто бувати в маєтку. Він гли­боко вивчає всю місцевість, щоб вибрати місце для будів­ництва палацу. Знайомство з Уманською „Софіївкою' на­штовхує на думку побудувати дендропарк. Вибір впав на місцевість в 2 км від Шполи,  найвище місце в даній місце­вості, без боліт, туманів і ко­марів, на відміну від Санкт-Пе­тербурга. Було розпочато бу­дівництво дендропарку, в яко­му було посаджено різні дуби (навіть пірамідальні), різно­манітні породи сосен, бук і інші дерева. Хотілося, щоб як і в Молдавії, було багато лип. По­саджено такі, щоб цвіли про­тягом всього літа. Великі труд­нощі виникли в створенні ста­ву, бо до річки було далеко, для цього створено декілька кас­кадних споруд для збору води і криниця для поповнення ста­ву. Приступили до будівницт­ва палацу. Абаза старався, щоб він був красивим, в класично­му стилі. В імператорській майстерні було вилито 10 ча­вунних колон і доставлено на місце. Використовувався граніт, мармур, свинцеві про­кладки. Вийшов палац краси­вий і зручний для розміщення всієї свити по приїзду в має­ток. Для зручності до нього підведено водопровід і місце­ву каналізацію, створили газо-ве освітлення. Все це — з ви­користанням паралітних труб. Для газового освітлення вико­ристовувались спалені корчі і пеньки. А для під'їзду до маєт­ку і для вивезення зерна і цук­ру на ринок Абаза побудував свою залізничну станцію на за­лізничній вітці Шпола—Христи-нівка, за 2 км від палацу. За розповідями, одного разу по приїзді на цю станцію графу захотілося під'їхати до палацу саньми. На превеликий жаль, сніг розтанув, тому було нака­зано насипати 2-кілометровий шлях цукром зі своїх заводів і все таки під'їхати до палацу саньми.

Абаза інтенсивно займався цукровою промисловістю, ре­конструював старий завод, по­будував нові. Це давало великі прибутки.

ВЛАСНИКАМИ МАЄТКУ СТАЮТЬ УРУСОВИ

Йшли роки. Підростала по­зашлюбна донька. Постало питання про її одруження. Вона вийшла заміж за статс-секре­таря Олександра II — князя Урусова. З цієї нагоди дочці Пелагеї батько дарує Шпо-лянський маєток. Так Урусови стають господарями маєтку.

Існує дві точки зору щодо назви маєтку Верхня Дар'ївка. Перша — та, що володаркою   була Дарія, — сумнівна, бо во­лодаркою була Пелагея. А Дарія Лопухіна володіла Шполою задовго до виник­нення маєтку. Друга — від слова „дарить' маєток. Ця друга більш ймовірна.

Отже, основний маєток князя Урусова, що знаходив­ся на найвищому місці на Шполянщи+ні, став називати­ся Верхня Дар'ївка, а заліз­нична станція Урусових, що знаходилась внизу, стала на­зиватися Нижня Дар'ївка.

Жили Урусови в Петер­бурзі. Впродовж року маєток доглядали багато кріпаків, адже в господарстві було багато корів, курей. Курятник розміщувався в будинку, де потім жили працівники шко­ли. Донині збереглась і голу­б'ятня. Житлові приміщення для кріпаків знаходились там, де нині магазин; кухня, їдаль­ня для кріпаків — де майстер­ня та спортзал.  Урусови господарювали, приїжджаючи з столиці. На­роджувалися і підростали діти: сини — Олександр і Во­лодимир, дочка — Олена. В Верхній Дар'ївці ставало га­мірно і весело, коли влітку приїжджала молодь. Органі­зовували бали, катання на конях — для цього була по­будована хороша конюшня для породистих коней і іпод­ром, обсаджений соснами, які і нині стоять, як сторожі, шум­лять і розмовляють про ми­нуле. Проводились пікніки і на ставку — катання на чов­нах.

За розповідями, одного літа дочка Олена потонула під час катання на човні. Урусо­ви опорожиюють став, і на його місці садять сад. І нині старенький сад трохи родить. Його називають Нижнім са­дом.

На початку XX ст. відбули­ся складні події в Російській імперії, на Україні, на Черка­щині — перша революція, перша світова війна, лютнева і жовтнева революції, грома­дянська війна. Вони торкну­лися і Верхньої Дар'ївки, усіх її жителів. Урусови' виїздять за кордон, залишивши все. (Далі буде).

(Підготовлено за мате­ріалами з архіву, надано­го Шполянською шко­лою-інтернатом) .